Ще досить довго, після того, як значна частина українських і білоруських земель опинилися у складі польської Речі Посполитої, вона виконувала державні функції. Вплив польської мови на українську в такій ситуації був неминучим, але відбувався не через спілкування українських селян з польськими панами, як вважає А. Желєзний, а головним чином через писемно-літературну мову. Українсько-білоруська писемна мова XVI—XVII ст. Справді увібрала в себе багато польських, латинських, чеських та інших запозичень, від чого стала штучною, далекою від народної мови, непридатною для функції літературної мови й наприкінці XVIII ст. Вийшла з ужитку (була замінена новою українською літературною мовою на народній основі, зачинателем якої став І. Котляревський). Частина польських лексичних запозичень увійшли і в українську народнорозмовну мову, але їх кількість і значення не були настільки великими, щоб змінити структуру мови й надати їй нової якості, тому цей вплив не варто перебільшувати.
— Указ царя Петра II (внука Петра I), який зобов’язував переписати з української мови на російську всі державні постанови й розпорядження. — Указ Петра I про заборону друкування нових книжок українською мовою в Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях, а старі книжки перед друкуванням було наказано привести у відповідність з російськими, «дабы… Особливого наречия в оных не было».
Другою умовою було об’єднання з подібними до себе з метою захисту й полювання. Життя в колективі сприяло нагромадженню й передачі досвіду. Ще однією умовою стало виготовлення знарядь праці, яке сприяло розвитку руки й мозку. Проте не слід вважати, що розвиток людини відбувався по висхідній лінії.
Населення мало відносно осілий спосіб життя, жило з мисливства і збиральництва. Мисливство полегшувалося завдяки відкриттю епохи мезоліту — винайденню лука і стріл, що уможливлювало полювання на віддалі. Ще більше вдосконалилися кремінні й кістяні знаряддя, з’явилися комбіновані прилади з дерева й кременю або з кременю й кості, де прекрасно оброблені кремінні пластинки виконували функцію леза. Люди навчилися заготовляти дарунки природи про запас. З цим же часом пов’язують і появу первісного примітивного посуду з глини, в якому варили м’ясо й кості. Череп первісної людини був менше ніж череп сучасної людини, це було пов’язано з більш меншим об’ємом головного мозку.
Українців (загальні втрати України у Другій світовій війні становлять 17 млн. осіб), зруйновано 30 тис. Сіл та 870 міст, знищено щонайменше 45% економіки. З розвитком середньоросійських говірок ростово-суздальський діалект поступово втрачає своє значення, а провідну роль починає відігравати говір Москви. У північноросійському за походженням московському говорі, який в основному зберіг північноросійські риси в галузі приголосних (у консонантизмі), з’являються південноросійські риси (зокрема, акання) у вокалізмі. Московське просторіччя поступово стає середньоросійським за своїм характером і загальноросійським за своєю функцією. Це просторіччя справило істотний вплив на розвиток загальнонародної мови в період утворення російської нації (в XVII ст.).
Вони ховали померлих через тілоспалення. Після вогнища кістки очищали від попелу й закопували на безкурганних могильниках. Інші особливості духовної культури цих племен не досліджені, бо немає достовірних наукових матеріалів. З часів зарубинецької культури почав формуватися східнослов’янський діалектний, а разом з ним і етнокультурний комплекс, який, зберігаючи чимало спільнослов’янських рис, протиставлявся відповідному західнослов’янському комплексові. Зарубинецькі слов’яни були осілими хліборобами; вирощували пшеницю, ячмінь, просо. У сприятливих умовах південних степів з розкішними пасовиськами набуті від трипільців навички скотарства швидко прижилися й поширилися на великих територіях.
І пізніших, таких як Остромирове Євангеліє 1056—1057 рр., Збірники Святослава 1073 і 1076 рр., Архангельське Євангеліє 1072 р. Та інших книг київського походження, створених церковнослов’янською мовою, знаходимо серед церковнослов’янської мовної https://pravda.if.ua/nightmares-vs-gigablox-zahoplyva-podorozh-u-sviti-monstriv/ стихії десятки й сотні прикладів відбиття мовних рис, характерних для живої української мови. Спочатку і титул «всія Русі», і назви Мала Росія таВелика Росія вживалися лише в церковній практиці й не поширювалися на світське діловодство.
[elementor-template id="305"]